Запроси мене в Мармароси…

Взимку в гори?! З ночівлею?! Та Ви що, ні ні… А якщо я змерзну або змокну! А як я той наплічник донесу!? Чи витримаю?! Думаю саме такі думки були у всіх новачків, походу на Піп Іван Мармароський, з якого ми повернулися майже тиждень тому. Серед тих новачків, звісно, я була теж…

IMG_0400

Одна справа збігати на вершину за один день і повернутися додому або в якийсь тепленький котедж. Інша справа нести на собі своє спальне місце і решта речей. В кращому випадку спати в колибі на полонині або ж в наметі. Звісно треновані любителі гір будуть зараз єхидно підсміюватися з мене 🙂 Особливо ті, що запросили…

Але оскільки рік я почала з гір, значить задній хід давати пізно.Січень – Говерла, лютий – Пікуй, і ось тепер березень – Піп Іван Мармароський… Але вже з ночівлею в колибі на полонині Лисича.

IMG_0466

Info gift: Для того щоб потрапити на даний маршрут, крім бажання, часу і компанії, потрібно отримати дозвіл прикордонної служби. Складного нічого в тому нема, лише потрібно відправити запит на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону, орієнтовно за 10-14 днів до запланованої подорожі, найкраще, із повним переліком осіб, що рушають у похід. На різних сайтах є достатньо інформації, для тих кого цікавлять деталі.

Отже, п’ятниця вечір, з повним комплектом речей, бойового настрою і супер командою людей їдемо в Яремче. Ночівка в приватній садибі, з обов’язковою програмою – підготовчі посиденьки на кухні з чаєм, пиріжками з вишнями і квашеними огірками. І ті дорогоцінні 5 годин сну, а в когось і 4…

IMG_0395

Побиття власного рекорду – сніданок в 06:30 ранку варениками, та ще й в такій кількості, що в звичному режимі на два прийоми вистачило б… Але голова розуміє, що попереду 15 км підйому на полонину і гаряча їжа потрапить в організм тільки ввечері…

Дорога на Закарпаття, Pit-stop на каву в Рахові і ось с.Ділове. Тут бажано докупити все чого може бракувати найближчі два дні, бо до найближчого магазину доведеться йти далеченько… Залагоджуємо всі паперові моменти з прикордонниками, отримуємо дозвіл і рушаємо до старту.

IMG_0389

Як на мене, природа зробила дарунок таким істотам як ми – люди, – комфортний ландшафт маршруту і розмірений набір висоти. Спочатку шлях веде ґрунтовою дорогою, що в цей час частково була вкрита крижаними острівками. Вздовж дороги – річка, що потім перетвориться в струмок, який супроводжуватиме нас майже до самої полонини. А той струмок, до слова, є незамінним джерелом питної води по маршруту.

IMG_0390

Пройшовши половину шляху, ми зробили невеличкий привал, для того щоб підкріпитися перед серйозним підйомом, хоча дуже налягати на харчі теж не варто.

IMG_0405

Налаштовуємося на бій і вперед. Перед очима нескінченний серпантин шляху догори. Стежка, що тягнеться кудись в далечінь, як нитка з клубка, якого не видно за гущею дерев і старезних ялиць.

IMG_0408

Налаштовуйтеся на годину серйозної роботи не тільки м’язів і дихальної системи, а й голови і сили духу. Згодом стежка значно зменшить кут нахилу, користуйтеся тим відрізком, щоб трішки відпочити і стабілізувати свій стан.

IMG_0423

Бо попереду Вас чекає казка, і щоб нею насолодитися сповна, треба мати добрий запас сили зробити вдих на повні груди.

IMG_0465

Остання зустріч зі струмком, шматок стежки між ялинок. Ось одна, друга, третя і нарешті остання ялинка, та, що відкриває завісу і розпочинається незабутня вистава краси, величі, спокою і медитації.

IMG_0433

Уявіть – білосніжна галявина, яку важко охопити одним поглядом, оточена різної форми вершинами, вони наглядають за кожним нашим кроком, за кожним рухом руки чи палиці, яку встромляємо в сніг.

IMG_0469

Вистава триває – ти йдеш не дивлячись під ноги, переставляєш їх інтуїтивно. За галявиною, починається стежка через ялинки – такий собі невеликий антракт, ось дзвінок і починається друга дія.

IMG_0470

Перед очима величезна полонина, вкрита ніби павутиною, слідами попередніх мандрівників. Десь трішки далі одна колиба, друга. За нею ліс, а там видніється білий стовпчик диму. Напевно, то розпалюють піч для нашої вечері…

IMG_0494

День закінчився, а дива ні… Найсмачніший борщ, найкращі люди і незабутній захід сонця, що залив видноколо густим помаранчевим світлом, ніби вулканічна лава… На десерт – гаряча вечірка під звуки дримби і власні співи, теревені і сміх.

IMG_0498

Info gift: Враховуючи, що нас було мінімум в два рази більше ніж вміщала колиба, друга половина команди спала на даху (здогадалися напевно, що я теж там спала )))), попередньо застеливши долівку ялинковим гіллям. Якщо теж на таке наважитеся, пам’ятайте про теплий одяг, спальник і не забудьте каремат. Всередині колиба досить тепла,  з облаштованою пічкою, нарами (полицями для спання) і навіть столом.

IMG_0502

6 годин сну, промайнули як секунда. В 6 ранку ми помалу почали висовувати свої носи зі спальників і збиратися на сходження до вершини.

IMG_0497

07:15 – стартуємо. Сонце закриває біла димка, хмари пливуть за нашим караваном, як мовчазний ескорт. Попереду підйом на хребет і краса, що легко не дається. Вітер закручує літаючі хмарки снігу, яким злегка припорошені обледенілі схили. Кожен крок вимагає додаткових сил, для боротьби з повітряною стіною.

IMG_0480

Вийшли на хребет – вище і ближче до цілі, а вітряна стіна стала ще міцніша і наполегливіша. В певних моментах легко можна втратити  рівновагу, намагаючись балансувати між поривами вітру. Фінальний траверс по хребту, останні кроки і вершина!

IMG_0481

Обійми, привітання і традиційно даруємо вершині – державний гімн України. Відходжу в сторону, щоб усамітнитися… Є мить насолодитися холодною красою гір, засніжених скель навколо вершини і льодяних карнизів, які задається, ось-ось зірвуться і вкриють все на своєму шляху білосніжною хвилею.

IMG_0484

Дорога до колиби тим самим шляхом і в тій самій компанії шаленого вітру і знайомих усмішок. Спуск з хребта в добровільно-примусовому порядку вийшов трохи з прискоренням. Згадуючи дитячі роки, летіти по схилу спираючись лише на п’яту точку звісно весело, але в даних умовах досить небезпечно. Тому добре подумайте перш ніж свідомо погодитися на таку авантюру.

Знову наша колиба, сніданок і збори додому. Прибираємо за собою все що принесли і спускаємося тим самим шляхом до місця вчорашнього старту. Традиційні омивання водами гірської річки, фінальні збори і дорога додому.

IMG_0431

В Рахові нас чекав неймовірний обід і найсмачніша форель, яку я їла. А далі 5 годин дороги, спілкування, музики, кіно, сміху і насолоди отриманим адреналіном.

Чи тяжко було йти з вантажем? – Не дуже, головне правильно його спакувати і мати зручний наплічник. Але і вага не надважка в мене була.

Чи змерзла я? – Ні! Правильний одяг вирішує більшість таких моментів. Взуття бажано мати таке, щоб не промокало максимально довго.

Чи піду ще взимку в гори з ночівлею? – Так! Так! Так!

P.S. Не закривайте сторінку і подивіться відео. Подаруйте собі три хвилини казки!

Як відпочити за 4 дні – на зв’язку зимова Словаччина!

Якщо дуже хочеться розбавити спланованість і впорядкованість життя, спонтанна подорож, те що Вас врятує. Враховуючи певні життєві етапи, нормально на лижах ми каталися десь так роки чотири тому. Півтора дні на Драгобраті під дощем і в суцільному тумані не рахуємо. Отже, вирішено –  прямуємо на вихідні в Словаччину.

Info giftПлан подорожі був наступним – в середу ввечері виїхати зі Львова, вночі приїхати в Poprad, трошки поспати, в четвер вранці їхати кататися на курорт Jasna, в п’ятницю кататися там само, жити два дні біля курорту в містечку Liptovsky Hradok, в суботу вранці переїхати в Poprad на нічліг і покататися цілий день на курорті Tatranska Lomnica. Неділя ранок – повернення в Україну.

IMG_2017-02-23_114835

Після шаленого робочого дня, хоча то вже як тенденція перед будь яким виїздом, пакуємося зі всім спорядженням в машину і вирушаємо в Poprad. Варіанти доїзду мали два: або коротший по кілометражу і кращим покриттям через Польщу або трошки довший через Ужгород. В першому варіанті шанс простояти 5-7 годин на кордоні Україна-Польща був 99 зі 100. Тому обрали другий шлях – їхати на 100 км довше до Ужгорода і звідти на Словаччину.

Якщо Ви хочете почути найбільш яскраву добірку коментарів в стилі Леся Подерв’янського, запрошую зараз проїхатися трасою Київ-Чоп, а саме відрізок Сколе-Мукачево. На жаль, після жорсткої зими 2016-2017 разом зі снігом розтанув і асфальт, а ми ледве не залишилися без колеса. Очевидно, що повертатися ми будемо іншою дорогою через Польщу, але це буде лише за 4 дні.

IMG_2017-02-26_113630_HDR

Кордон пройшли досить швидко і ось – вітаємо в Словаччині. Попереду ще 200 км нічної дороги, 200 км історій та розмов, щоб не дати водію заснути. Близько 3 ночі місцевого часу ми дісталися до готелю. Досвід і професійна інтуїція підказали день перед тим написати в готель і попередити про пізній приїзд. Двері нам відчинив милий хлопчик без натяку на те, що він не дуже радий нас бачити. Тому не легковажте і попереджайте готелі та інші місця ночівлі про пізній приїзд.

Info giftДо слова про дорогу, в Словаччині є платні дороги. Оплата відбувається шляхом покупки vignette на потрібний Вам період. ЇЇ можна купити одразу після перетину кордону на першій запраній станції. Або можна скористатися сервісом https://www.eznamka.sk. 5 хвилин вашого часу, наявність вільних грошей на картці і у вас на пошті електронний варіант vignette, який просто треба роздрукувати і взяти з собою, плюс смс варіант. І, увага, коли строк дії vignette закінчується, вам теж прийде сервісна смс та повідомлення на пошту, що строк дії закінчився! Сервіс!?

Вранці переїхали в нашу хатку в містечку Liptovsky Hradok 30 км від курорту Ясна. Коли з допомогою системи бронювання booking.com обирали де зупинитися, то вибір був не великий. Система показувала, що в даному регіоні залишилося 3% вільних місць. Хатинка з гарненьким каміном та без Інтернету сподобалася всім, на ній же зупинилися і не прогадали. Дякую тобі “Sofi House”!!!

Отже, мотор, камера, поїхали!!! Перевдягнулися, вдруге поснідали і гайда на схили.  Настрій і позитив нашої невеличкої компанії був на стільки сильним і потужним, що ні хмари, ні сніг з дощем не зіпсували просто неймовірний день катання.

DSC_5504

Jasna має гарні бонуси: можливість кататися на дві сторони гори – Chopok North/South, підйом на схили в гондолах, що дає можливість відпочити ногам, в теплій та сухій атмосфері дістатися на гору, що для нас було дуже актуальним. Або ж 6-місні кріселка з підігрівом «п’ятої точки» і з прозорим захисним куполом від вітру та опадів.

DSC_5519

Спочатку розім’яли ноги, потім перебралися на іншу сторону гори і в супроводі змінних опадів, пробираючись крізь хмари туману, просто фантастично обкатали всі траси. В другій половині дня перебралися на північну сторону і там добили половину трас. О 16:00 закриваються всі підйомники, тому на максимальній швидкості робимо останній спуск і перебираємося на саму нижню станцію Lucky, де залишили свою машину.

IMG_2017-02-23_122145

Як завжди перед виїздом я провела розслідування на предмет місцевих “цікавинок” і знахідки не могли не потішити. З того що особисто перевірили: в містечку Liptovsky Mikulas є класна місцева пивоварня Liptovar, пиво якої було смачним і фактурним, а в нашому містечку Liptovsky Hradok є цікавий заклад, так би мовити місце вечірніх тусовок місцевого бомонду – “Irish Pub 12”.

Куплене пиво Liptovar ми залишили на вечірні посиденьки біля каміну, а в паб, на розвідку, вирішили йти в той же вечір. Pub Irish 12 з розливним пивом Saris це було щось неймовірне. Я знаю, що пляшкове пиво і розливне відрізняються, але щоб на стільки…!!! В результаті пів літри хмільного напою в мене зникли, як крапля води на пекучому сонці. А гастрономічну ейфорію доповнила місцева кухня у вигляді часникової polevki (перша страва) і смаженого сиру. Взагалі словацька кухня заслуговує окремого допису, але то вже інша історія.

Але вечір продовжувався – в нашій автентичній хатинці, в хорошій компанії, в приємній розмові під тріскотіння деревини в каміні.

Info giftОтже, трішки про житло. Загалом якщо обирати де жити в регіоні курорту Jasna, то вибір чималий. Якщо Ви не маєте амбіцій щодо проживання біля самих витягів, то на відстані 30-40 км від курорту можна вибрати прийнятний для Вас варіант проживання. Якщо Ви приїхали не на власній машині, то краще обирати для проживання містечка через які курсує Skibus до курорту Jasna, що дозволяє досить комфортно дістатися на катання і назад, навіть після відвідання Apres Ski Bar. Розклад і лінії сполучення можна глянути на сайті http://www.jasna.sk Там же можна ознайомитися з картою трас і додатковими можливостями курорту. Приємний сюрприз для мене був, що тепер Skipass дає можливість кататися і в Низьких і в Високих Татрах і навіть на курорті Spindleruv Mlyn (Чехія).

Наступного ранку наша дружна компанія розділилася на дві частини, ми поїхали надолужувати втрачені зими і вигулювати свої лижі, інша частина пішла топтати незвідані стежки Низьких Татр і насолоджуватися тишею гір. Але того дня плани кожного з нас були на межі зриву…

IMG_2017-02-24_123622_HDR

Був страшенний вітер, інформаційне табло подавало дані швидкості вітру з вершини – 40-50 м/с і працював один витяг, що доставляв до найпростішої синьої траси. Спочатку вирішили їхати зовсім на інший курорт, де ймовірно був менший вітер. Поки на skibus доїхали до нижньої парковки, де залишили машину, ввімкнули половину витягів, звісно, вирішили залишитися.

IMG_2017-02-24_124401_HDR

Свято продовжується, лижі летять по схилу, кожен м’яз в стані приємного напруження, ноги ловлять миті ейфорії, від можливості миттєво перелаштовувати режим напруження в залежності від стану схилу. Ось на початку трішки підмерзлої траси зі слідами від ретраку, трохи льоду, потім ідеальна траса для швидкісного спуску, що змінюється псевдо-могул ділянкою та яскравим фінішем між горбів.

DSC_5526

Останній спуск намагаємося пройти якомога швидше, адже час до закриття витягів вже пішов не на хвилини, а на секунди. І саме тих декілька секунд мені не вистачило, щоб проскочити і сісти в зручне крісло витягу. Але ще швидше спрацювала смикала, тому швиденько вистібнувшись з кріплень, просунула лижі під турнікетом, сама проскочила через верхній ярус і під обурливі крики дідусів-бугельманів приєдналася до чоловіка. Так, погоджуюся, не дуже ґречний жест з моє сторони, але ж не залишати свою половинку самотнім на витягу. 😉

DSC_5521

Друга частина команди, теж не одразу потрапила на запланований маршрут. Знаєте чому? Ведмеді налякали! Але нікому не хотілося бути обідом для мохнатого звір. Тому, використавши майстерність відмінних орієнтувальників, вони найшли вірний, хоч і не легкий шлях та піднятися на свою вершину. Кожен з нас виборов свій трофей того дня.

Вечір нам всім подарував 3 години насолоди та релаксу в термальних басейнах “Besenova”. Саме цього вимагали втомлені м’язи і не до кінця провітрена голова. Власне водних розваг в Словаччині багато, майже біля кожного лижного курорту є водний парк розваг, але далеко не кожен має відкриті басейни з термальною водою. До речі, в світлому, тим більше білому купальнику не варто там релаксувати, бо саме “Besenova” має басейни, вода в яких брудно рудого кольору.

IMG_2017-02-25_152845_HDR

Наступного дня ми залишали нашу затишну хатинку з каміном і переїхали в Poprad, щоб покататися на іншому курорті Tatranska Lomnica. Різноманітність трас, то не його особливість, але саме там була можливість спуститися чудовою трасою з Lomnicke Sedlo (2190 m).

DSC_5572

Info gift: З картою регіону, що включає катання на трьох курортах (Tatranska Lomnica, Strbske Pleso, Stary Smokovec) та рештою його можливостей можна ознайомитися ось тут – http://www.vt.sk/en/mountains/skiing/maps/. Якщо немає можливості проживати в самих курортних містечках, не біда. Без проблем можна забронювати дуже милі і не дорогі апартаменти чи готелі в Poprad, а до витягів курсує потяг Tatra Electric Railways (TEŽ), який довезе Вас до будь-якого з курортів. 

Skipass куплені на 3 дні катання в касах курорту Jasna, без проблем діяли і в Tatranska Lomnica. По закінченню дії skipass здають в спеціальний бокс, який стоїть біля каси. За здану пластикову картку Вам повернуть 2 €.

 Для мене то був день Х. Рівно 6 років тому, мене вивезли на ту саму чудову трасу, саме там де знаходиться Lomnicke Sedlo, і я з неї не з’їхала. Звісно, я не спустилася назад на підйомнику, але це був жалюгідний і дуже не привабливий спуск. Так, я тільки вчилася і все таке, але свій страх я не переборола, він здолав мене, і схил здолав мене. Моя гідність була нещадно побита… Тоді я пообіцяла собі сюди повернутися. І ось я повернулася…

DSC_5580

На мить мені захотілося написати – «Далі буде…» І закінчити розповідь! Але ж я не режисер голлівудських стрічок, тому читайте далі.

Розім’ялися, переїхали зі станції на станцію, пересідаючи з фунікулера на комфортні 6-місні кріселка. Ось вона, остання і найвища станція, трохи старіший 2-крісельний витяг, троси якого тягнулися вгору, кудись в хмари, які то з’являлися, то щезали, відкриваючи фантастичний вигляд на скелясту вершину Lomnicky Stit (2634 m). Від тої краси, серце стукало швидше, а дихання то сповільнювалося то пришвидшувалося від краси навколо.

IMG_2017-02-25_125338_HDR

Останні метри підйому, лижі торкаються сніжної поверхні, 20 секунд ковзання і ось старт. Давній спогад, що на секунду намагався повернутися в голову… Жену геть, повертаю лижі і вперед!!! 4 хвилини і гідність відновлено!

Після третього спуску, я погодилася перебратися поза марковану трасу під опори. І зрештою наважилася навідатися в зону, що на карті трас заштрихована жовто-білим кольором, з гордим написом – Freeride Zone. Коли вперше мені мій любий чоловік запропонував туди переїхати, я сказала, що не знаю чи справлюся. Відповідь була чітка і безапеляційна: «А ти пробувала, щоб стверджувати, що не зможеш?»…

IMG_2017-02-25_152838_HDR

Це були незабутні декілька годин катання: ейфорія від нових відчуттів, коли влітаєш в купу пухкого снігу, відчуття свободи та відсутності рамок і шаблонів. Навіть єдине падіння, з переворотом через голову, принесло свій кайф, а організм вимагав нової дози адреналіну. Ось таким було, ще одне «моє вперше 2017», в цій подорожі, не планованим і не очікувано драйвовим.

IMG_2017-02-25_125414

На завершення останні пів години ми вирішили поїздити по трасах що нижче, де була можливість відпрацювати техніку та вміння їзди зледенілими ділянками схилів. Останній спуск, останній поворот, зупинка, відстібаємо лижі… Лижний сезон 2016-2017 розпочато і ймовірно закрито.

IMG_2017-02-25_154655

Хоча, крім лижного відпочинку Словаччина має ще багато смачних пропозицій, для шукачів адреналіну і пригод. Виходить, що ДАЛІ БУДЕ!!!