Довбушанка – не проста краса!

Якщо сфера твоєї професійної діяльності туризм та мандрівництво, ти не можеш бути простим виконавцем, працювати і думати від дзвінка до дзвінка. Це стиль життя і мислення, що виходить за рамки монітору твого комп’ютера та стін офісу. То це по-справжньому!!!

IMG_2017-04-09_161457_HDR

Тому, поки не почався  шалений і гарячий сезон активного спілкування з туристами, Я і  частинка Моєї «туристичної сім’ї», вони ж мої близькі і рідні друзі трішки розім’ятися, потренуватися, набратися позитиву і трішки попрацювати в горах!

IMG_2017-04-08_145930_HDR

Які цілі, такий і маршрут – складний, не попсовий і трішки авантюрний. Цього разу вирушаємо в Горгани – на г. Довбушанка (1784 м)! Гора красива і складна, відчувається якась магія і сильний характер. А якщо врахувати, що це початок квітня, то вся ця краса була вкрита сніговою бронею.

IMG_2017-04-09_130245_HDR

Отже, наша дружна компанія в складі 6 осіб, ранішнім потягом Київ – Ворохта, добралися до Яремче. Змінні сухі речі залишили в наших чудових партнерів – садибі «У Мар’яни і Назара», де нас ще й смачно нагодували і в дорогу перекус організували.

IMG_2017-04-08_135022_HDR

IMG_2017-04-08_134150_HDR

IMG_2017-04-08_135158_HDR

Стартуємо від парку-музею «Карпати в мініатюрі», стежкою догори виходимо на ґрунтову дорогу. Невелика зупинка біля водоспаду «Дівочі сльози», бо й з неба падало щось подібне. Далі затяжний підйом на перевал, невеличкий відпочинок і далі в путь.

IMG_2017-04-08_145257_HDR

Дощ змінило коротке побачення з сонечком, а далі нас чекала зима. Мокрий сніг, змінював інший сніг, розміром з дрібну гальку, а потім знову тиша…

IMG_2017-04-08_145714_HDR

IMG_2017-04-08_144839_HDR

Коли вийшли на фінішну пряму в пошуках колиби, до нас приєдналося вечірнє сонце. Вузька дорога, що тягнулася вздовж річки, зі всіх сторін була оточена ялинками і деревами. Їх гілки під вагою снігу, схилялися над шляхом, ніби вартові, що стежили за кожним твоїм кроком. На мить відчула себе дівчинкою з казки «12 місяців».  Адже того дня, дійсно ніби побували майже у всіх місяцях року.

IMG_2017-04-08_165841_HDR

IMG_2017-04-08_165735_HDR

Близько 7 вечора, ми нарешті найшли прилисток. Як завжди найсмачніша вечеря в горах, жарти і довгі розмови, а ближче до півночі, творчий відео ексклюзив, навіяний мантрами гурту «ДахаБраха». Тіло приймає горизонтальне положення, чути звук застібання останнього спальника, зорі і повний місяць, що зазирає у вікно бажають гарних снів.

DSC_6514

А ось і недільний подарунок Горган – ідеально чисте небо і відсутність вітру. Гайда на вершину, адже попереду довгий шлях. Речі залишаємо внизу, беремо тільки необхідне і починаємо сходження.

DSC_6520

Спочатку шлях звивається між дерев і ялин, майже повністю закриваючи небесну блакить. Згодом неба стає більше і більше. Ще мить і ми виходимо на галявину, де вперше нам відкрилися гори.

IMG_2017-04-09_103355_HDR

Переходимо невеликою впадиною до підніжжя хребта. Минувши останню ялинку, перед очима відкривається новий градієнт – густі жерепи розділяють сіро-зелені розсипи каміння, які частково засипані снігом. Зосереджуємося і йдемо далі. Адже зараз кожен крок треба зважувати і обережно робити кожен наступний.

IMG_2017-04-09_110518_HDR

Часто ступаючи на камінь, треба було миттєво вмикати вестибулярний апарат і балансувати в пошуках рівноваги.

IMG_2017-04-09_113920_HDR

Кожен крок був відмінний від іншого, деколи в хід йшли навіть руки, очі жадібно складали траєкторію подальшого руху ніг а мозок, ніби «під кайфом», збуджувався від кожної хвилини пройденого шляху.

DSC_6555

Вершина…!

DSC_6573

Дружні обійми, спільні фото і миті насолоди всім що навколо. Не дарма кажуть, що гори це теж наркотик, це емоції і стан душі, які щоразу накривають з головою і кожного разу як вперше.

DSC_6593

Ти стоїш на вершині і крутиш головою на 360°, картинки гірських вершин змінюють обличчя усміхнених друзів, а твоїй дитячій радості немає меж.

DSC_6584

Дякую Тобі Довбушанка, що нас прийняла, що каміння не було вкрите шаром льоду, а шквальний вітер не збивав з ніг!

IMG_2017-04-09_131602_HDR

Спуск кам’яними схилами був не менш складним, знову минули вже знайомий жереп і в лісок. Сонечко вже підігріло протоптану стежку, то ж часом було враження що йдемо іншою дорогою. Ось вже й спустилися до колиби, трохи відпочили і пообідали і далі в дорогу. Адже попереду ще 6 годин ходу.

IMG_2017-04-09_150740_HDR_1491744118520

Знову таємнича дорога, перевал, останні кілометри по асфальту, які нещадно вбили наші ноги.

IMG_2017-04-09_183751_HDR

Ось він – наш рятівний прилисток, сухі речі, смачна вечеря і 2 години сну до нічного потягу Рахів – Львів. Ще п’ять годин спання під шум коліс по рейкам і нас зустрічає ранковий Львів.

IMG_2017-04-09_131733_HDR

Ці два дні промайнули як мить, як же шкода що вони закінчилися. Ні мозолі на ногах, ні синяки на спині від лямок рюкзака, ні підкошений нестачею сну організм не змусять мене сказати інакше.

IMG_2017-04-09_130948_HDR_1491837776434

Зі всіх місць де я була останні пів року, Горгани мене просто вразили наповал. Явна краса, всюди мала якусь прихованість, таємничість і закритість. Яскравий і жорсткий характер, надзвичайна різноманітність і вміння здивувати поєднанні з ніжністю і витонченою красою. Такими для мене були цього року Горгани…

Просторами “п’ятого океану” або як ми літали на повітряному аеростаті!

Зазвичай спонтанні рішення, які базуються на миттєвих бажаннях приносять неймовірну кількість задоволення, енергії та легкості… От і я не встояла. Тому, коли в месенджері побачила повідомлення від Сергія Неупокоева: «Оксік,  ну що літаємо в суботу?!», відповідь була миттєвою – ТАК!!!

17857232_10156018311384167_1687748685_n (1)

Так, я безапеляційно дала згоду на круту пригоду – ПОЛІТ НА ПОВІТРЯНІЙ КУЛІ (або повітряному аеростаті) разом з найкрутішою компанією друзів і FlyAdventurelviv. За день до польоту, ми пройшли онлайн консультацію, з приводу того, що з собою брати і як вдягатися. Хоча все можна прочитати на сайті організаторів FlyAdventurelviv.

17902075_10156018311089167_1122334548_o (1)

Враховуючи попередній прогноз погоди, вирішили стартувати зі Львова в напрямку Свіржського замку о 7 ранку. Дорога того ранку була казкова, така таємнича і зачарована, вкрита ранішнім  туманом, крізь який проривалися сонячні промені.

IMG_2017-03-25_081301_HDR

Повний екіпаж зібрався вже біля самого замку, і всі разом рушили на місце старту – невеличке поле біля села Свірж. Ранкове чаювання серед поля і пора братися до справи. Поки одна частина команди витягала корзину і розкладала саму кулю, пілот повітряного аеростата «Їжачок», провів інструктаж перед польотом .

IMG_2017-03-25_085528_HDR

Хоч політ ще не почався, але ми всі вже були в захваті. Процес підготовки кулі до польоту дає гарний заряд адреналіну перед стартом. Ну от лежить на землі шмат яскраво жовтої тканини, але хвилина за хвилиною вона повільно підіймається, росте, набуває форми і заповнює весь погляд.  Голову тепер треба щораз більше підіймати, щоб охопити оком всю красу. На мить здалося, що ми зустріли велетня Гулівера в країні ліліпутів.

IMG_2017-03-25_091050_HDR

Наша команда в складі чотирьох осіб і пілот займає свої місця в корзині. Черговий вогняний подих пальника і ми відриваємося від землі. Глибокий і затяжний вдих, ні не від страху, від почуття  нового стану, ейфорії та адреналіну.

IMG_2017-03-25_091650

Спочатку ти розумієш, що іще мить і ти підіймаєшся над гущею лісу, потім бачиш візерунки полів, галявин і будинків. А за деякий час вже малюєш в своїй уяві картинки, що змінюються як в калейдоскопі. Гіпнотична тиша часом розбавлялася  шипінням пальника, сміхом і розмовами нашого веселого екіпажу.

17521816_10210715629919228_796537203_o

Ось під нами видніється Свіржський замок, його величний образ з висоти пташиного польоту залишиться в моїй пам’яті, напевно назавжди. Видноколо легко розділене лагідними контурами навколишніх пагорбів та гір, клубками пухнастих хмар і протяжних язиків туману. Ось як це воно – летіти вище птаха, торкатися верхівок дерев, бачити весь світ, як на долоні. Того ранку ми всі були частинкою «п’ятого океану»…!

IMG_2017-03-25_091547_HDR

Півтора години промайнули як хвилини. Долетівши до Перемишлян, ми почали виглядати галявину для посадки. Тільки прицілювалися на місце посадки, як легкий подих вітру змінював плани і ми знову летіли. Врешті примостилися скраєчку чийогось городу, на щастя ще не засадженого. Наш повітряний аеростат ми залишили тільки за командою пілота, інакше б він знову полетів в небо, але вже без нас…

IMG_2017-03-25_091752_HDR

Місцеві діти і завзятий дядечко активно допомогли скласти кулю. Останні дрібниці зібрані, а про повітряну пригоду нагадує тільки напис на причепі, де заховано шматочок неба, –  @польоти на повітряній кулі. Емоційні розмови і враження, питання організаторам від допитливих учасників екіпажу, трішки історії та ритуал посвяти в повітроплавці. Запитаєте, як це?! Спробуйте краще самі 😉

17902936_10156018311649167_910359366_o

Так, ми не птахи, але літали разом з ними, ми не всемогутні, але мали мрію та бажання і щось робили, для її здійснення.  Я завжди з захопленням  розглядала фото з аерозйомок, і ось я сама робила ці фото з висоти 300 м над землею. Так само і триста років тому брати Монголф’є, мріяли  піднятися в небо, натомість здійснили всесвітньо відоме відкриття.

17901838_10156018310609167_790159967_o