Плани на вікенд – дві вершини і вода…

Хомяк, Костел і Чорний Черемош

IMG_0718

20 квітня 2017 року, всі прогнози погоди активно розповідають про заметілі і снігопади по всій Україні. Весна вже декілька тижнів тішила нас теплими променями сонця, але напевно вирішила нагадати, що нещодавно закінчилася зима…

IMG_2017-04-21_154338

Звісно нас це не зупинило, і ми все рівно вирушили в чергову мандрівку. Адже попереду були дві вершини, стрімка течія Чорного Черемошу і наша перевірена команда друзів! Вранці вирушили зі Львова в сторону Яремче. Дорогою хтось додивлявся ранішні сни, хтось вів бесіди, хтось налаштовувався на сходження.

IMG_2017-04-21_163509_HDR

Коли залишалося якихось 50 км, я вирішила трішки посидіти попереду, на тому місці де зазвичай сидять гіди та екскурсоводи. За мить перед очима відкрилася неймовірна картина – весняне сонце, що заливало все лобове скло автобуса, видноколо заповнене сніжними вершинами гір.  Попереду дорога, над якою схилилися гілки плодових дерев, вкриті пухнастим цвітом під сніговою шапкою (!!!), що виблискувала на сонці, мов коштовне каміння…

DSC_6662

Близько 14:00 ми прибули на місце старту підйому на г.Хомяк (1542 м.) Хоча знайшла цікавий факт.  “Географічний словник Королівства Польського” 1880 року, подає інформацію, що висота гори була 1544 м… Цікаво почути коментарі колег гідів ))))

IMG_2017-04-21_154423

Отже, стартуємо!!! На гору є декілька варіантів сходження. Ми ж обрали маршрут з с.Татарів, стежка якого починається одразу на узбіччі дороги, що веде до курорту Буковель. Я вирішила скласти компанію колезі і товаришу Сашку і пішла з ним замикаючою.

IMG_2017-04-21_154538_HDR

Спочатку вузенька стежка плавно здіймається вздовж невеликого струмка – одного з притоків Прута. Перейшовши, струмок по камінні, потрапляємо на “кучеряву” частину маршруту.

IMG_2017-04-21_163312_HDR

Стежка, що серпантином звивається між ялинками і деревами. А всі хто нею прямує, плавно і без особливих зусиль набирає висоту, встигає помилуватися навколишніми краєвидами і зробити фото.

IMG_2017-04-21_163949

Особливо шарму і казковості цій частині надавав сніг. Його було просто купа, в деяких місцях можна було зробити крок і провалитися по пояс. А ялинки…

IMG_2017-04-21_163431_HDR

Сніг був на кожній гілочці. Якщо збити снігову шапку, то гілка здіймалася на пів метра догори, ніби вистріливши з гармати… І це був кінець квітня…

IMG_2017-04-21_163841_HDR

Вже в перші пів години мені стало трошки нудно плентатися позаду, але шанси обігнати такий караван, що йшов вузькою стежкою, були мізерні.

IMG_2017-04-21_154305_HDR

Тому я розслабилася і насолоджувалася тим що є. На останньому привалі перед штурмом вершини, я скористалася ситуацією і змінила свої позиції в колоні.

DSC_6668

Ось тепер нудитися не довелося. Будучи третьою спереду, довелося добре попрацювати і топтати стежку на вершину. Саме ця ділянка маршруту нагадала, що ми в Горганах – ділянки заросту жерепу змінювалися на розсипами характерного зелено-сірого каміння. Все це було вкрите глибоким шаром снігу, місцями з льодовою кіркою. Але Горгани неймовірні…

IMG_0712

Вершина, подарувала всім масу позитиву, сонця і певного умиротворення.

DSC_6746

Площа самої вершини, дала мені трохи можливість заховатися від всіх і на 10 хвилин подумки відірватися від землі, заглушити шум навколо і послухати шепіт гір.

Изображение 1493

До фінішу добралися коли смеркало, але традицію не порушили. Якщо поряд є річка, значить йдемо купатися. Наша дівчача компанія знайшла просто магічне місце. Серед скель і снігових заметів нас чекала заплава з крижаною водою, яка зняла втому і поділилася силами та енергією.

DSC_0774

Наступного дня нас чекав трошки інший адреналін – мокрий і швидкий.

IMG_0726

Отже, після сніданку вирушаємо до кемпу “Білий Слон” і наших незмінних друзів і партнерів – команди “TURE”, які напевно активно підкачували рафти та байдарки і в повній бойовій готовності чекали нашу компанію.

IMG_2017-04-22_125205_HDR

Видача гідрокостюмів, поділ посудин, інструктаж, заключні настанови і йдемо на старт. До слова, цього разу крім мене і мого чоловіка Діми, на борту одного з рафтів були наші мами і супер сміливі бабусі.

IMG_2017-04-22_125046_HDR

А наш 3 річний син Лука, поки тільки на березі навчився веслувати на байдарці, тому вони з дідусем їхали на мікроавтобусі слідом за нашим водним караваном.

DSC_3020

Отже, бабусі в 6-місному рафті, Діма в одномісний байдарці, а я в складі найкращого екіпажу – Сергія і Галі, в тримісній байдарці. Звісно було круто, мокро і весело.

DSC_3075

DSC_2899

DSC_2940

Рівень води дозволив потренувати командну роботу при застряганні на камінні, обгоні рафту і проходженні порогу задом. )))

DSC_3161

DSC_3333

DSC_3209

Шкода тільки, що все швидко закінчилося.

IMG_0722

Дорога додому, смачна вечеря і, звичайно, купання в чанах! Адже після освіжаючих хвиль Чорного Черемошу, дуже хотілося погрітися. І купання в чанах з сірко-водневою водою було дуже доречним.

IMG_2017-04-23_114857_HDR

Вранці після сніданку, всіх чекала дорога додому.  Але так одразу відпустити гори не могли, та й ми не хотіли. Тому всі гуртом пішли в гості до Костелу, гора висотою 1049 м., вершину якої міцно оберігають стрімкі скелі.

IMG_2017-04-23_114839_HDR

Більша частина маршруту проходить по лісовій дорозі з плавним набором висоти.

IMG_2017-04-23_123302_HDR

IMG_2017-04-23_123924_HDR

На роздоріжжі, повертаємо на право до вершини.

IMG_2017-04-23_124144

Тут вже доводиться топтати стежку в снігу, минаючи каміння, яке чим далі тим стає більшим і більшим. А ближче до вершини маршрут перетворюється в казкову стежку між скелями і валунами.

IMG_2017-04-23_123736_HDR

Кам’яне плато, яке і є вершиною, північний сторона  якої обривається прямовисною високою стіною висотою близько 70 м. А внизу картинки навколишніх гір, полонин з колибами і павутиною стежок.

IMG_2017-04-23_130351_HDR IMG_2017-04-23_131104 IMG_2017-04-23_131558_HDR

Коли стоїш на краю скелі – з’являється відчуття ніби в тебе є крила і ось ось можна полетіти…

DSC_6809

Невеличка, але дуже емоційна вершина. А для мене це вершина, куди я піднялася зі своєю мамою!!!

IMG_2017-04-23_130636_HDR

Це дуже мотивує, коли ти з гордістю з батьків береш приклад… Особливо, коли в самому кінці маршруту, ти така вся гонорова ведеш маму до фінішу, і чуєш фразу: «Оксана, ми знається не туди йдемо!!!» Головне, що то виявляється правдою… )))

IMG_2017-04-23_120514_HDR

За трошки більше ніж годину збігли вниз. Тільки заховали в багажник останні трекові палиці і вмостилися в теплому автобусі з неба посипав лапатий сніг. Тішу себе думкою, що так гори не хочуть нас відпускати.

IMG_2017-04-21_151952_HDR

Тому кажемо Карпатам, як завжди  – до зустрічі!!!