Адреналін чи медитація?! Чорний Черемош чи Дністер?!

На щастя сьогоднішній ринок може запропонувати відпочинок на теренах рідної країни на будь-який смак. Відпочинок в СПА-комплексах чи в будиночку серед гір, відпочинок в термальних басейнах чи екскурсійні тури місцевими цікавинками, походи гірськими вершинами, чи сплави по річках. Пропозиції є на будь-який смак та гаманець. Власне про сплави річками і хочу трошки поговорити, точніше розповісти.

Якщо говорити про сплави гірськими річками на рафтах, каяках або байдарках, то найбільш доступним для початківців є ділянка р. Чорний Черемош (Івано-Франківська обл.) або Мигейські пороги на р.Південний Буг (Миколаївська обл.). Мигейські пороги, на жаль, я ще не долала, тому розповім про Чорний Черемош.

Вперше я потрапила туди в квітні минулого року. Вдень вже приємно припікало сонечко, а вечори нагадували про недавнє закінчення зими. Вода була висока, за словами інструкторів команди «TURE», які власне і були організаторами дійства. Я сіла в двомісну байдарку, зі своїм хорошим і надійним товаришем Сергієм Копанським. Він був капітаном і вміло командував, коли і як мені веслувати. Чіткий тандем капітана і підопічного, тобто мене, дали класний результат. Ми пройшли всі пороги і «бочки» чітко і впевнено, без натяку на переворот.

Які відчуття!? Неймовірні, все як на одному подиху!!! Бризки води  від удару, які летіли просто в обличчя, замерзлі пальці рук, які замком стиснулися навколо весла (бо на вулиці було +1 і літав легенький сніжок), хвилі адреналіну, які наростали з кожним пройденим порогом. Це все залишилося в бібліотеці власних спогадів та емоцій.

Наступного дня вирішили повторити спробу. Коли прибули в базовий табір кемпу «Білий Слон», то одразу побачили, що вода в річці ще більше піднялася.  Нас чекав сплав підвищеної складності, а якщо врахувати, що я чайник, то взагалі… Я знову сіла в двійку, але на цей раз зі своїм любим чоловіком Дімою. Тобто в байдарці було два початківці. Відчуваєте напруження сюжету?!

DSC_0633-1200x795 DSC_0658-1200x795

 

 

 

 

 

 

Як тільки ми спустили байдарку на воду і взялися за весла, відчули всю силу водної стихії. Спочатку нас занесло на повалене дерево, потім ми ледве пройшли пару найменших порогів. На першому серйозному порозі ми опинилися у воді. Нас викинуло в самісіньку «бочку».  Не скажу, що все життя промайнуло перед очима, але страху трохи набралися.

DSC_0666-1200x743 DSC_0672-1200x795

Спіймавши потрібну хвилю, нас викинуло з цієї природної пральної машинки, а далі залишалося лише пливти до берега.  За 10 метрів, нашу долю повторила ще одна байдарка, і в результаті до фінішу дійшов лише рафт, одна тримісна байдарка і каяка інструктора (якщо мені не зраджує пам’ять), який збирав після нас випущені з рук весла.

DSC_0701-1200x709 DSC_0658-1200x795

 

 

 

 

 

/казкові фото маємо завдяки Андрію Плішко – команда TURE. Оригінал – http://life.ture.ua/vesna-rafting-camp//

Висновки такі, краще б я тобі сіла в рафт, хоча з іншого боку це досвід поведінки в екстремальних умовах. А загалом, то треба або вчитися правильно керувати або сідати з досвідченим керманичем. Або знову ж таки в рафт до гурту.

До слова, місяць тому ми знову поїхали в гості до хлопців команди «TURE» в кемпінг «Білий Слон» в Дземброні. Вода була значно нижча і відносно безпечна для початківців. Цього разу сіла в рафт, взявши навіть на борт 6-річну дівчинку.  Емоцій були зовсім інакші, але тепер я переступила свій «наслідковий страх» і можу знову сідати в байдарку.

А тепер про медитацію… На сплав по Черемошу (в сам човен мається на увазі), звісно не можна було з собою взяти нашого карапуза Луку, бо йому ще трьох років не виповнилося. А хотілося пригод для всіх разом. Тому два тижні тому, ми повним складом вирушили в кемпінг «Білий Бізон», що на Дністрі, де традиційно нас чекала досвідчена команда «TURE».

Старт був вранці в 10, адже попереду 27 кілометрів «відпочинку». Склад команди був наступним – троє в каное (три дівичці-молодиці), одномісний каяк для інструктора і надувний катамаран, для тих хто з дітьми. Для дітей, бо в нас їх на борту було двоє – Лука 2,7 роки і Гануся 2,5 роки видали кумедні жилети, що були розмальовані як  бджілки чи то комашки.

14075117_10209751978013876_1857810066_o 14012742_10209751984734044_610533642_o 14037732_10209751991254207_1160481426_o

Драйв, сплески адреналіну, швидкість, миттєві рішення та різкі реакції, це все ми залишили на Чорному Черемоші. Натомість отримуємо заколисуючий шурхіт хвиль, просто неймовірні пейзажі каньйону р. Дністер, природу як вона є, без жодних забудов вздовж берегів, гамірних кафе і готелів. Лише зрідка місцеві мешканці, що гріються на сонечку або мокнуть біля берега, весело махають і бажають краще налягти на весла.

Так виглядало, що ті що на катамарані, тобто ми, веслували найбільше, враховуючи габарити. Ну і звісно двійко дітей треба було розважати. Байдарки дуже легко і невимушено,ковзали по поверхні, при найменшому дотику весла до води. Каное  виписувало зигзаго подібні піруети на всю ширину річки і дівчата навеслували напевно всі 30 км. Брак досвіду командира додав роботи всій команді, зате було весело.

14037952_10209751976253832_1052021037_o 13662646_10209588828455239_789940552_o 13681957_10209588824175132_1127519500_o

Звісно по маршруту були зупинки, щоб подивитися щось цікавеньке, наприклад руїни фортеці в Раківці або «грот відлюдника», привали на обід та купання. А недалеко від фінішу, всі охочі, хоч їх було не багато пішли на Червону скелю – найтепліше місце Дністровського каньйону. З вершини скелі відкривається неймовірна панорама вигину Дністра. Ось тут можна сидіти годинами, медитуючи і насолоджуючись краєвидами навколо.

14074600_10209751972333734_55474374_o 13682516_10201844380588192_1705547825_o 13884529_10209619348178213_1569783513_n

До фінішу ми дісталися близько 19:00. Допомогли завантажити все в транспорт, трішки втомлені і щасливі поїхали до кемпінгу. Може б медитації вийшло трохи більше, якщо скоротити маршрут, то вже спробую наступного разу.

Отже друзі, чи ви полюбляєте гострі відчуття і хочете докинути порцію адреналіну собі в життя, чи навпаки, хочете заховатися він гамору і метушні, послухати тишу і вдихнути порцію спокою і розміреності, вибрати є з чого. Головне бажання!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *