НЕПАЛ – ця історія про тебе! Дійові особи – «МИ».

Цього разу свою історію подорожі в Непал я вирішила почати писанини про людей, про тих, хто весь цей час був поряд, тобто про НАС! “Дійові особи”, так сказати 🙂
Отже “МИ”, ті хто ці 19 днів були разом!!!
Камера! Мотор! Знімаю!

САША або “першокласниця”, таке прізвисько отримала вже в мандрівці. Хоча скажу вам, розуму в тій голові стільки, що таких ще треба пошукати!!! Одного вечора, я “серйозна жіночка” ))) була вражена наповал так сказати цією по-дитячому щирою і такою “чистою” сором’язливістю… Невже таке ще існує в цьому жорстокому сучасному світі. Це було так по-справжньому, що вразило в саме серце!!! А кольорові косички просто мега, досі трішки шкодую, що теж собі не зробила такі самі ;)))

КАТРУСЯ, найкраще міністерство в світі!!! З тобою топтали гірські стежки не раз. Це такий собі світлячок, з величезною силою волі, цілеспрямованістю і впертістю. Королева спусків і страшенна авантюристка, бо підписала мене на келих найсмачнішого місцевого пива і це все на 3440 м. А ще відправлю до тебе свого чоловіка на курси! Знаєш які – “Компліменти для Ксюхи”!!!

ІРЧИК, думаю якби ти мала внутрішню коробку передач, то відмітки – “задній хід”, в тебе просто б не було. А ще мене часом умудрялася тащити… Це щось нереальне! А крос з прискоренням після смачного обіду за п’ять хвилин до виїзду в аеропорт за сиром і яблуками, це була вершина законів фізики з максимальним ККД на найкоротший проміжок часу. Я тепер теж завжди ношу з собою найцінніше – косметичку )))

АНДРІЙ, один з членів “сім’ї” з яким вперше побачилася в аеропорту. Перше враження – ну дуже прикольний і легкий «молодик», а головне, що враження після стількох днів виявилося більш ніж правильним. Чувак з крутою бородою, такими ж окулярами і палицями як в мене, з яким годинами можна теревенити біля теплої буржуйки. Чого тільки коштувала перша вечірня розмова в аеропорту Дубаї після перших годин знайомства про “рідкі стани”, досі ржу!!! Тримай курс і не піддавайся на провокації типу “pizza withоut meat” по-непальськи!!!

ВОЛОДЯ. Коли вперше мені подзвонив за кілька місяців до подорожі, зі словами “Пані Ксюша, добрий день!”, то було як три-очковий в баскетболі, досі тащуся від такого звертання. Хоча на щастя офіціоз в перший день подорожі зник і я знову стала просто Ксюшою!!! Для мене на маршруті ти був як реальний міраж, особливо коли йдеш на самоті і сили залишають… Аж тут бачу Володя і ніби після піт стопу починаєш валити вперед!!! Тим більше що ймовірно в рюкзаку було нереально смачнюче сало ))))

ТОЛІК, дивилася на тебе кожного вечора, як ти все записуєш, дивувалася і навіть трошки заздрила – звідки сили і натхнення після стількох годин ходьби ще й мозок розминати!!! Напевно як буду писати про саму подорож доведеться звертатися за допомогою з інформацією ))) А вершина чоловічої естетики – купити термос кип’ятку на висоті 5100 м, для того щоб ПОГОЛИТИСЯ!!! А то не гоже йти бородатому на Кала Паттар!!! Просто no comments і респект!!!

РОМЧИК, для мене то був як бальзам на душу і всі інші частини тіла, який почав діяти і допомагати ще задовго до виїзду! Потім ми разом штормили дівчинку в аеропорту Катманду. Пам’ятаєте як в мультфільмі “Шрек” сто разів запитав: “А ще довго?”, “А зараз?”, “А тепер?”, “А може вже?” Ось ми були найвдалішою копію того сюжету… А коли наш виліт?”, “А може вже є інформація?”…. Потім взялися за старшого шерпа, а потім певно ще когось мучили. І все звісно з милою посмішкою на обличчі:) Незмінний сусід в Намче Базарі, найщедріший роздавач точок доступу до wifi, а ще тепер я намагаюсь завжди вголос казати куди і що я кладу!!!

ТАНЯ, ти зробила просто неймовірний подарунок собі на день народження. Повір, одиниці б на таке наважилися. Адже можна сказати, що в цей день починається якийсь новий відлік, нові мрії,нові бажання, а ти звільнила для них місце. Підозрюю, що рішення далося не просто, а слідом ще довго волоклися всілякі сумніви і вагання. Але коли вони щезли ти розслабилася і почала насолоджуватися всім що навколо. Гори допомогли, вона завжди так з нами вчиняють, треба тільки трошки попустити власну броню! І в той же час залишитися собою. Тобі це вдалося, а решті можна повчитися! І мені теж звісно ;)))
P.S. А я задумалася, в яку наступну країну-мрію, я хочу потрапити в “той” день…

АЛЛА, від початку подорожі я повзла і думала:
“Чорт забирай, звідки в такої тендітної жінки стільки сили, що так валити в підйом!?” А для мене то був очевидний знак, що я десь підхалявила, або зі спортзалом або зі способом життя… Хоча в ході спілкування все стало зрозумілим – в розумної жінки, яка знає як і що хоче від життя, інакше не може бути. Фразу про виховання і “відпустки” дітей, я напевно запам’ятаю на все життя! Гранатно-бамбуковий фреш в компанії з акустичним вечором були якраз те що треба, хоча “after party” вийшло крутіше ;)))

ЛІЛЯ.
Може тому, що по гарячим слідам (бо про нас всіх писала, ще в літаку), але дякуючи тобі пиво “Everest”, не забуду напевно ніколи 😉 Тільки не ображайся! Коли ти приєднувалася до нашої секти “замикаючих”, то саме квітка на твоєму Deuter була для мене орієнтиром вектору руху і переставляння ніг. Особливо на висоті більше 5000 м, коли голова йшла обертом від краси, що навколо )))

САША
Він же “Саша Кримський”. Дуже кльовезний і позитивний чувак. Розмова з тобою нагадувала розслаблюючі мантри, які лагідно заспокоювали будь-які непотрібні хвилювання свідомості. І здавалося що ця розмова може тривати нескінченно. За твоїм широким і впевненим кроком я майже ніколи не встигала, та й тієї знаменитої історії про їжака я так і не почула. Впевнена, що це означає, що ми ще обов’язково зустрінемося і думаю не раз 😉 Тоді вже не відкрутишся!!!

БОЛЯ
Мій хороший товариш, з яким познайомилися в подорожі, так і досі не можемо зупинитися. Часом разом часом ні, але подорож триває. Тішуся що поїхав, хоча якби знав, що одного дня треба буде замість мене мій рюкзак нести, то може б і задумався ;))) Автор крутих фото мого face, експерементатор-авантюрист, що любить спізнюватися, але впевнена, що в його телефоні купа неймовірних відео, які можливо ми навіть колись і побачимо!

ІГОР
Наш штатний “доктор Хаус” так сказати))) Хоча в мандрівці заробив цивільне прізвисько – “mister Mo-Mo”. Це людина, яка живе горами. Чесно, я навіть тихцем якось у Вас підгледіла для себе техніку ходьби. Плавні і граційно-ритмічні кроки на підйомі стали мені в нагоді, коли мінімально різкі рухи були недопустимими для мого тіла, котре ледве рухалося. А спуск слідом за Вами поза стежкою цікавим градієнтом був нереальним задоволенням! Тому дякую!!! Наш незмінний індивідуаліст, як ми жартували. Хоча жарти закінчилися тим, що на зворотному шляху в Катманду Ігор летів без нас або ми без нього )))

АНДРЮХА
Чесно, навіть не знаю з чого почати;)) Чи то з Чака Беррі, чи то з “шестірок” і “сімірок” на погони, чи може витягнути барабан, що лежить в сусідній кімнаті і почати набивати ритм, як на площі в Бхактапурі… Це людина ходяча емоція, він розворушить будь-кого, непальські продавці сувенірів ще йому доплатять лиш би він припинив торгуватися, компанія бритів почастує шматком торта, який по ложці спробуємо ми всі, а дівчина з Австралії після півгодинного знайомства сяде з нами грати в “Мафію” (українською мовою ;)))) Але знай, коли будуть вибори на мера Намче Базару, мій голос – ТВІЙ!!!

АНЬЧИК
Моя Аничка усміхнене личко 😉 Ось що я тобі скажу, мій маленький “хоббіт” – “без нашого ХА-ХА, не було б ніфіга!!!” От як ти знала коли до мене треба підійти і просто мовчки обійняти, як? Мені простіше порахувати миті коли ти була сумна чи втомлена, ніж ті безкінечні години посмішки і позитиву. То нереально тяжко часом, знаю, але на жаль чи на щастя ми інакше не вміємо, правда? (не ревіти!!!) І як тепер кудись їхати і не робити “дурних фото”, бо їх роблю тільки з тобою! Я навіть згідна щоб ти і далі вчилася на мені плести косички і колоски, можу спати з тобою в одній кімнаті, навіть якщо там будуть миші! Виглядає, що Баранячі роги зчепилися надовго… А ще можу анекдот написати, але шкода, що не побачу як ти реготати!!!
ЛЬОШИК
Мій захисний щит… Розумійте як хочете! Пам’ятаю, як ще летіли в Катманду в літаку говорили, що таке враження, що знаємо один одного купу років!!! Так виглядає, що Ти трохи “накаркав” і моя спина і все що нижче і вище, маячило тобі щодня перед очима поки ми йшли. І довелося тобі весь маршрут мене підганяти, підпихати, підбадьорювати, відкачувати, командувати і навіть прикривати ;))) За це все нереальне дякую!!! Фразу: “Ксюха, ще тридцять метрів…” напишу внизу великими буквами на фото з г. Кала Паттар (5545м). Фото роздрукую і повішу так, щоб кожного дня бачити!!! Відповідь пам’ятаєш? Я сказала: “Я дойду…!” Сказала і сама в це повірила! А якби ти не сказав нічого…?!

ДІМА
Мій життєвий партнер і супутник. Якщо хочете перевірити стосунки, вирушайте в подібну подорож – вилізе все і хороше і погане. А ви ще раз подумаєте, треба Вам це чи ні, чи готові Ви сприймати людину такою як вона є, зі всім “гімном”, вибачте, і не намагатися іі переробити?! Коли я ледве доповзала на свої перші вище п’яти тисяч – г.Гокіо Рі (5300м), ти стояв і чекав на вершині. Коли залишалося пів кроку а сил не залишалося, ти вхопив і обійняв і не відпускав стільки скільки потрібно було! Ці обійми-оберіг чекали мене кожного разу, коли мені це було потрібно – на вершині Чо Ло Пас (5420м), на вершині Кала Паттар, по дорозі назад в Намче Базар і в Луклу. А пів року тому я ще навіть не знала чи погодишся ти на цю авантюру…

СЕРГІЙ.

Наш провідник та ідейний натхненник подорожі. Мій найкращий компаньйон та близький друг. Дотримуюся обіцяного, тому пишу тільки одне – дякую за все!

А якщо хочете почитати як це було очима командира і досвідченого мандрівника – запрошую!!! http://k2travel.com.ua

Ну і, КСЮХА, тобто Я
Сиджу вже пів години слухаю “Om Mani Padme Hum” і розумію що марафон писанини про Вас всіх добігає до кінця… Якось так стало, наче знову зі всіма Вами прощаюся в аеропорту, емоції, слова ну і обнімашки звісно ))) Я всім дякую за допомогу бо, якби не ви всі, то не було б зрештою про що писати… За чорно-білі портретики дякую Dima Burakov, а за частину фото для постів дякую Сергій Копанський і Boleslav Malinovsky, дякуючи Вам вийшла краса! Про себе нічого не пишу, бо всі все знають. Тому додаю просто свій писок, такий як є – без масок і гриму!

ЦІЛУЮ! ЛЮБЛЮ! FIN!

2 thoughts on “НЕПАЛ – ця історія про тебе! Дійові особи – «МИ».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *