Запроси мене в Мармароси…

Взимку в гори?! З ночівлею?! Та Ви що, ні ні… А якщо я змерзну або змокну! А як я той наплічник донесу!? Чи витримаю?! Думаю саме такі думки були у всіх новачків, походу на Піп Іван Мармароський, з якого ми повернулися майже тиждень тому. Серед тих новачків, звісно, я була теж…

IMG_0400

Одна справа збігати на вершину за один день і повернутися додому або в якийсь тепленький котедж. Інша справа нести на собі своє спальне місце і решта речей. В кращому випадку спати в колибі на полонині або ж в наметі. Звісно треновані любителі гір будуть зараз єхидно підсміюватися з мене 🙂 Особливо ті, що запросили…

Але оскільки рік я почала з гір, значить задній хід давати пізно.Січень – Говерла, лютий – Пікуй, і ось тепер березень – Піп Іван Мармароський… Але вже з ночівлею в колибі на полонині Лисича.

IMG_0466

Info gift: Для того щоб потрапити на даний маршрут, крім бажання, часу і компанії, потрібно отримати дозвіл прикордонної служби. Складного нічого в тому нема, лише потрібно відправити запит на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону, орієнтовно за 10-14 днів до запланованої подорожі, найкраще, із повним переліком осіб, що рушають у похід. На різних сайтах є достатньо інформації, для тих кого цікавлять деталі.

Отже, п’ятниця вечір, з повним комплектом речей, бойового настрою і супер командою людей їдемо в Яремче. Ночівка в приватній садибі, з обов’язковою програмою – підготовчі посиденьки на кухні з чаєм, пиріжками з вишнями і квашеними огірками. І ті дорогоцінні 5 годин сну, а в когось і 4…

IMG_0395

Побиття власного рекорду – сніданок в 06:30 ранку варениками, та ще й в такій кількості, що в звичному режимі на два прийоми вистачило б… Але голова розуміє, що попереду 15 км підйому на полонину і гаряча їжа потрапить в організм тільки ввечері…

Дорога на Закарпаття, Pit-stop на каву в Рахові і ось с.Ділове. Тут бажано докупити все чого може бракувати найближчі два дні, бо до найближчого магазину доведеться йти далеченько… Залагоджуємо всі паперові моменти з прикордонниками, отримуємо дозвіл і рушаємо до старту.

IMG_0389

Як на мене, природа зробила дарунок таким істотам як ми – люди, – комфортний ландшафт маршруту і розмірений набір висоти. Спочатку шлях веде ґрунтовою дорогою, що в цей час частково була вкрита крижаними острівками. Вздовж дороги – річка, що потім перетвориться в струмок, який супроводжуватиме нас майже до самої полонини. А той струмок, до слова, є незамінним джерелом питної води по маршруту.

IMG_0390

Пройшовши половину шляху, ми зробили невеличкий привал, для того щоб підкріпитися перед серйозним підйомом, хоча дуже налягати на харчі теж не варто.

IMG_0405

Налаштовуємося на бій і вперед. Перед очима нескінченний серпантин шляху догори. Стежка, що тягнеться кудись в далечінь, як нитка з клубка, якого не видно за гущею дерев і старезних ялиць.

IMG_0408

Налаштовуйтеся на годину серйозної роботи не тільки м’язів і дихальної системи, а й голови і сили духу. Згодом стежка значно зменшить кут нахилу, користуйтеся тим відрізком, щоб трішки відпочити і стабілізувати свій стан.

IMG_0423

Бо попереду Вас чекає казка, і щоб нею насолодитися сповна, треба мати добрий запас сили зробити вдих на повні груди.

IMG_0465

Остання зустріч зі струмком, шматок стежки між ялинок. Ось одна, друга, третя і нарешті остання ялинка, та, що відкриває завісу і розпочинається незабутня вистава краси, величі, спокою і медитації.

IMG_0433

Уявіть – білосніжна галявина, яку важко охопити одним поглядом, оточена різної форми вершинами, вони наглядають за кожним нашим кроком, за кожним рухом руки чи палиці, яку встромляємо в сніг.

IMG_0469

Вистава триває – ти йдеш не дивлячись під ноги, переставляєш їх інтуїтивно. За галявиною, починається стежка через ялинки – такий собі невеликий антракт, ось дзвінок і починається друга дія.

IMG_0470

Перед очима величезна полонина, вкрита ніби павутиною, слідами попередніх мандрівників. Десь трішки далі одна колиба, друга. За нею ліс, а там видніється білий стовпчик диму. Напевно, то розпалюють піч для нашої вечері…

IMG_0494

День закінчився, а дива ні… Найсмачніший борщ, найкращі люди і незабутній захід сонця, що залив видноколо густим помаранчевим світлом, ніби вулканічна лава… На десерт – гаряча вечірка під звуки дримби і власні співи, теревені і сміх.

IMG_0498

Info gift: Враховуючи, що нас було мінімум в два рази більше ніж вміщала колиба, друга половина команди спала на даху (здогадалися напевно, що я теж там спала )))), попередньо застеливши долівку ялинковим гіллям. Якщо теж на таке наважитеся, пам’ятайте про теплий одяг, спальник і не забудьте каремат. Всередині колиба досить тепла,  з облаштованою пічкою, нарами (полицями для спання) і навіть столом.

IMG_0502

6 годин сну, промайнули як секунда. В 6 ранку ми помалу почали висовувати свої носи зі спальників і збиратися на сходження до вершини.

IMG_0497

07:15 – стартуємо. Сонце закриває біла димка, хмари пливуть за нашим караваном, як мовчазний ескорт. Попереду підйом на хребет і краса, що легко не дається. Вітер закручує літаючі хмарки снігу, яким злегка припорошені обледенілі схили. Кожен крок вимагає додаткових сил, для боротьби з повітряною стіною.

IMG_0480

Вийшли на хребет – вище і ближче до цілі, а вітряна стіна стала ще міцніша і наполегливіша. В певних моментах легко можна втратити  рівновагу, намагаючись балансувати між поривами вітру. Фінальний траверс по хребту, останні кроки і вершина!

IMG_0481

Обійми, привітання і традиційно даруємо вершині – державний гімн України. Відходжу в сторону, щоб усамітнитися… Є мить насолодитися холодною красою гір, засніжених скель навколо вершини і льодяних карнизів, які задається, ось-ось зірвуться і вкриють все на своєму шляху білосніжною хвилею.

IMG_0484

Дорога до колиби тим самим шляхом і в тій самій компанії шаленого вітру і знайомих усмішок. Спуск з хребта в добровільно-примусовому порядку вийшов трохи з прискоренням. Згадуючи дитячі роки, летіти по схилу спираючись лише на п’яту точку звісно весело, але в даних умовах досить небезпечно. Тому добре подумайте перш ніж свідомо погодитися на таку авантюру.

Знову наша колиба, сніданок і збори додому. Прибираємо за собою все що принесли і спускаємося тим самим шляхом до місця вчорашнього старту. Традиційні омивання водами гірської річки, фінальні збори і дорога додому.

IMG_0431

В Рахові нас чекав неймовірний обід і найсмачніша форель, яку я їла. А далі 5 годин дороги, спілкування, музики, кіно, сміху і насолоди отриманим адреналіном.

Чи тяжко було йти з вантажем? – Не дуже, головне правильно його спакувати і мати зручний наплічник. Але і вага не надважка в мене була.

Чи змерзла я? – Ні! Правильний одяг вирішує більшість таких моментів. Взуття бажано мати таке, щоб не промокало максимально довго.

Чи піду ще взимку в гори з ночівлею? – Так! Так! Так!

P.S. Не закривайте сторінку і подивіться відео. Подаруйте собі три хвилини казки!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *